Ослик, що навчив мене помічати дрібниці
«Скільки ж ніжності в книжці про ослика», ось перша думка, з якою я закрила «Platero y yo» Хуана Рамона Хіменеса.
Це поетична проза, маленькі замальовки з життя андалузького містечка, побачені очима автора та його вірного супутника, ослика Платеро. Хіменес, до речі, Нобелівський лауреат, і це відчувається в кожному рядку. Тут про дружбу, природу, плинність часу, і написано так, що хочеться читати повільно.
Книга вийшла ще 1914 року й досі є в шкільних та університетських списках в Іспанії, недарма. Раджу і дорослим, і підліткам, які тільки відкривають для себе літературу. Читаю іспанською, і це один із тих текстів, до якого хочеться повертатися.
Це поетична проза, маленькі замальовки з життя андалузького містечка, побачені очима автора та його вірного супутника, ослика Платеро. Хіменес, до речі, Нобелівський лауреат, і це відчувається в кожному рядку. Тут про дружбу, природу, плинність часу, і написано так, що хочеться читати повільно.
Книга вийшла ще 1914 року й досі є в шкільних та університетських списках в Іспанії, недарма. Раджу і дорослим, і підліткам, які тільки відкривають для себе літературу. Читаю іспанською, і це один із тих текстів, до якого хочеться повертатися.