Ох. Дочитала «Черепахи аж до низу» вночі і потім ще годину лежала, дивлячись у стелю. Джон Грін якось дуже точно влучив у те, що я й сама іноді відчуваю, тільки не вмію назвати словами.
Головна героїня, Аза, живе з обсесивно-компульсивним розладом, і ось ці її думки-петлі, від яких неможливо втекти, описані так, що мені аж фізично ставало незатишно (у хорошому сенсі, ну, ви зрозумієте). Це не чергова підліткова історійка про закоханість....
Подробнее...