Плохій так пише історію, що не відірвешся
Не люблю нон-фікшн, де автор сипле фактами, а живого тексту нуль. «Атоми і попіл. Глобальна історія ядерних катастроф» Сергія Плохія приємно мене здивувала саме тим, що читається майже як хороший роман.
Плохій бере ядерні катастрофи від Чорнобиля до Фукусіми й розповідає не просто, що і коли вибухнуло, а як це торкнулося живих людей, політики, цілих суспільств. За сухими, здавалося б, темами ховаються конкретні долі, і саме через них починаєш розуміти масштаб.
Раджу всім, хто цікавиться історією та наукою без занудства. І, до речі, після Чорнобиля читати про це нам, українцям, особливо важливо. Гарний нон-фікшн українською, який реально варто купити, а не просто погортати в книгарні.
Плохій бере ядерні катастрофи від Чорнобиля до Фукусіми й розповідає не просто, що і коли вибухнуло, а як це торкнулося живих людей, політики, цілих суспільств. За сухими, здавалося б, темами ховаються конкретні долі, і саме через них починаєш розуміти масштаб.
Раджу всім, хто цікавиться історією та наукою без занудства. І, до речі, після Чорнобиля читати про це нам, українцям, особливо важливо. Гарний нон-фікшн українською, який реально варто купити, а не просто погортати в книгарні.